Кульбаба насіння 100 грам

Кульбаба лікарський (лат. Taraxacum officinale) — багаторічна трав'яниста рослина сімейства Складноцвіті.

Формує товстий корінь, глибоко йде в землю.

Листки ланцетовидні, виїмчасто—перисторазрезанные, зібрані в розетку, притиснуті до землі або злегка підняті.

Суцвіття у вигляді одиночної кошики діаметром 2-2,5 см розміщується на безлистому квітконосі заввишки 20-40 см

У рослини буває 10 і більше квітконосів.

Квітки в кошику двостатеві, язичкові, яскраво—жовті, рідше світло—жовті.

Кошики розкриваються рано вранці і до полудня закриваються.

Вночі і в похмуру погоду вони залишаються нерозкритими.

У квітці 5 тичинок.

У підстави стовпчика розташоване нектарниковое освіта.

Цвіте в травні і початку червня близько 15-20 днів.

Спостерігається вторинне цвітіння в серпні—вересні.

В достатку забезпечує бджіл пилком, багатої білками і амінокислотами.

При сприятливих умовах може дати велику кількість меду . Нектаропродуктивність становить 20-40 кг з га.

Прирости вулика за день можуть становити до 1.5 кг.

Збір з цієї рослини має важливе значення навесні для поповнення свіжих запасів перги, а також стимулювання розвитку бджолиних сімей.

Пилкові зерна трьох, чотирьох—порові, незграбно—сплющеної форми.

Пилок яскраво—жовтого кольору.

Мед, зібраний з цієї квітки, коливається в своєму забарвленні між яскраво—жовтим і густо—бурштиновим, він трохи темніше меду, зібраного з золотушника.

Свіжозібраний мед має запах і присмак кульбаби, але коли мед дозріє — він набуває дуже приємний смак.

Мед з кульбаби дуже густий і в'язок і схильний до швидкої кристалізації великими кристалами.

Догляд за рослиною.

Кульбаба відноситься до холодостійким рослинам, але вимагає яскравого освітлення. У загущених посівах і в затемнених місцях дає гіршої якості меншу листову масу. Проростати насіння кульбаби починають вже при 5 . Росте на будь-яких грунтах, але кращу продукцію дає на пухких, вологих, родючих. Восени під перекопування грунту, вносять напівперепрілий гній або перегній (2-3 кг/м2). Сіють кульбаба ранньої навесні, восени і під зиму рядовим способом з міжряддями 30-50 см або стрічковим за схемою 50 + 20 див. Норма висіву — 0,2-0,3 г/м2, закладення насіння — на 2-3 див. Всходы появляются через 4-6 дней после посева.

В течение всего вегетационного периода участок, занятый одуванчиком, желательно содержать в рыхлом и чистом от сорняков состоянии. Одновременно с первой прополкой растения прореживают, оставляя их на расстоянии 5-6 см. В засушливую погоду растения рекомендуется поливать.

Лечебные свойства.

В лечебных целях используют корни и листья, которые применяются как горечь для возбуждения аппетита при анорексиях различной этиологии и при анацидных гастритах для повышения секреции пищеварительных желез.

Корни также используются как желчегонное и мочегонное средство.

Сбор, заготовка и сушка.

Корни одуванчика собирают осенью.

Корни выкапывают, промывают в воде, отрезают корневую шейку и перед сушкой завяливают до тех пор, пока из надрезов перестанет выделяться млечный сок.

Сушат на воздухе или в сушилках.

Для получения экстракта собирают корни с листьями весной до цветения растения.

Сырьё состоит из стержневых, простых, реже слабоветвистых корней.

Они продольно морщинистые, часто спирально—перекрученные, ломкие.

На поперечному зрізі і в зламі широкої сірувато—білій корі помітні сірі численні групи млечников (під лупою), деревина жовтого кольору.

Запах відсутній, смак гіркувато—солодкуватий.

Несвоєчасно зібрані корені легковагі, в'ялі, з легко відсталою корою.